Куди насправді пішли "роздуті" гроші Манчестер Сіті: аналіз трансферних витрат 2009-2018

Відколи незалежна комісія визнала Манчестер Сіті винним, а клуб оголосив про апеляцію, у медіа та соцмережах зазвучала теза: гроші City розтеклися футбольним світом і збагатили десятки інших команд, особливо в Прем'єр-лізі.

Прихильники такого погляду наполягають, що весь футбол отримав чистий зиск від цих витрат, а найбільше — саме ті клуби, яким Сіті платив великі трансферні суми.

Понад 900 мільйонів фунтів, які, за висновком незалежної комісії, клуб "роздув" у своїй звітності, не пішли суцільно на трансфери гравців.

У клубів вистачає інших витрат — зарплати футболістів і персоналу, комунальні платежі, страхування, утримання інфраструктури, комерційні відрахування тощо.

Утім приблизно 1,2 мільярда фунтів, які Манчестер Сіті витратив на гравців у період з 2009 по 2018 рік (близько 900 мільйонів фунтів чистими), перевищували видатки будь-якого іншого клубу за цей час.

Саме ці вкладення зробили City найуспішнішим клубом Англії того десятиліття, і, найімовірніше, суми були б значно скромнішими, якби клуб не порушував фінансові правила свідомо — саме до такого висновку дійшла незалежна комісія.

Тож куди саме прямували гроші City на трансферному ринку і які наслідки це мало для футболу?

Кому Манчестер Сіті платив найбільше у 2009-2018 роках

Футбольні трансфери складаються з багатьох статей витрат.

Найочевидніша — сума за підписання гравця, але до неї додаються комісійні агентів, юридичні витрати, адміністративні збори та бонуси за підписання контракту.

Це означає, що кошти, які City розподіляв в "епоху зірочки" (asterisk era), діставалися також людям і структурам, що працюють у тіні футбольних угод, тож простежити їх повністю неможливо.

Проте можна проаналізувати основні операції між City та іншими клубами.

Нижче наведено перелік усіх клубів, яким Манчестер Сіті сплачував трансферні суми з літа 2009 року до зими 2018-го, у порядку спадання — від найбільшої суми до найменшої.

Список охоплює лише дорослих гравців і не включає вільні переходи, оренди чи вихованців академій.

https://flo.uri.sh/visualisation/30425598/embed?auto=1

Йдеться про 46 різних клубів із 19 національних ліг.

Для деяких із них суми, отримані від City, на той момент були найбільшими в їхній історії.

Розподіл цих коштів між клубами наочно показує, наскільки широко розійшлися гроші Манчестер Сіті.

https://flo.uri.sh/visualisation/30425740/embed?auto=1

Витрати City на трансфери протягом цього періоду розподілилися доволі рівномірно між кількома провідними лігами Європи, хоча Прем'єр-ліга все ж випереджає решту.

Трохи більше чверті загальної суми трансферних витрат City дісталося клубам англійського топ-дивізіону.

Гравців купували у восьми клубів Прем'єр-ліги — стільки ж команд представляли і Ла Лігу.

Загалом 13 мільйонів фунтів пішло на двох футболістів із Чемпіоншипу.

https://flo.uri.sh/visualisation/30426774/embed?auto=1

Чи справді ці гроші допомогли футболу

Фінансова потужність Манчестер Сіті безсумнівно змінила світовий трансферний ринок — готовність клубу платити вищі суми й зарплати підняла ціни для всіх інших гравців ринку.

Коли ж весь футбольний світ дізнається, що якийсь клуб отримав чималу суму саме від City, витратити ці кошти розумно стає складніше.

Запитувані ціни можуть зрости, а сам факт наявності грошей аж ніяк не гарантує, що їх вкладуть вдало.

Для багатьох команд, яким City заплатив найбільше за цей час, фінансовий приплив зрештою не обернувся особливою користю.

Розглянемо кілька показових прикладів.

Почнемо з Вольфсбурга. Отримавши гроші за Кевіна де Брейне у 2016 році, клуб одразу підписав вінгера Джуліана Дракслера приблизно за половину цієї суми, а також інших гравців, зокрема досвідченого захисника Данте.

Втративши де Брейне, Вольфсбург опустився з другого на восьме місце в Бундеслізі, а у двох наступних сезонах ледь уникнув вильоту.

Не склалося успішно й у Монако, другого за обсягом отриманих від City коштів клубу.

Найпрямішими новачками команди після продажу Бенжамена Менді та Бернарду Сілви того самого літа до Манчестер Сіті стали Теренс Конголо та Кейта Балде — обидва трансфери зрештою не виправдали себе, а клуб за два роки пройшов шлях від чемпіонства в Лізі 1 та півфіналу Ліги чемпіонів до боротьби за виживання.

У клубу, з якого City купував найбільше гравців за 2009-2018 роки — Арсеналу (чотири трансфери) — за цей час так і не вийшло серйозно поборотися за титул Прем'єр-ліги.

Деякі клуби, які взагалі не отримували платежів від City, могли б також поскаржитися, що витрати з "роздутих" рахунків City зашкодили саме їхнім шансам.

Наприклад, Манчестер Сіті заплатив приблизно однакові суми Бенфіці та Порту за цей період, але жодного фунта не отримала Спортінг — третій клуб так званої "великої трійки" Португалії.

Спортінг жодного разу не ставав чемпіоном Португалії у проміжку з 2009 по 2018 рік. Причин багато, але не виключено, що однією з них було саме те, що прямі конкуренти отримували гроші від City — кошти, яких, можливо, і не існувало б, якби клуб дотримувався фінансових правил футболу.

Існують і побічні виплати, що діставалися клубам, із якими Манчестер Сіті напряму не укладав жодних угод.

Йдеться про гравців із пунктами про відсоток від перепродажу, за якими клуб-продавець City зобов'язаний був ділитися частиною суми з попереднім власником трансферних прав на футболіста.

Так, Квінз Парк Рейнджерс отримав приблизно 9 мільйонів фунтів від переходу Рахіма Стерлінга з Ліверпуля до City у 2015 році.

Барнслі отримав близько 7 мільйонів фунтів із суми, яку Еверлтон виручив за Джона Стоунса у 2016 році, а самому Евертону довелося передати близько 2,5 мільйона фунтів Вулвергемптону після переходу Джолеона Лескотта до Манчестера у 2009-му.

Виплати за Стерлінга і Стоунса перевищували суми, які на той момент отримували за гравців більшість клубів англійської футбольної ліги, суттєво зміцнивши фінансове становище як КПР, так і Барнслі.

Досі Барнслі жодного разу не продавав футболіста за суму, більшу за ту, яку, як вважається, клуб отримав за Стоунса.

Утім КПР так і не повернувся до Прем'єр-ліги, а Барнслі за два сезони вилетів із Чемпіоншипу до Ліги 1.

Витрати Манчестер Сіті в період порушення правил справді мали колосальний вплив — і на власну висхідну траєкторію клубу, і на долю інших команд по всьому світу, і на футбольну економіку загалом.

Але реальність така, що розплутати цю тканину футбольної історії того часу і подальших років неможливо — надто багато всього сталося, надто багато непрямих наслідків накопичилося.

Відлуння тих витрат ще довго даватиметься взнаки футбольному світу.