Шотландія розгромила Македонію: новий тренер нарешті святкує першу перемогу

Коли наприкінці матчу в Скоп'є Скотт Маккенна побачив червону картку, Північна Македонія раптом зробила те, на що не була здатна понад 80 хвилин, перебуваючи під повним контролем шотландців: господарі склали кілька передач у комбінацію, завдали кілька ударів і навіть викликали скупі оплески своєї нечисленної підтримки.

Варто визнати їхню наполегливість, бо більшу частину цього матчу Ліги націй вони виглядали практично знерухомленими — переграними й задушеними енергією та напором шотландської команди.

Скоп'є — місто пам'ятників, їх тут, кажуть, кілька сотень: величезні монументи царям, видатним жінкам, імператорам, воїнам, монаршим особам і революціонерам прикрашають площі та фонтани.

Якби на поле замість гравців Північної Македонії вивели одинадцять таких статуй, вони, мабуть, створили би шотландцям не менше проблем, ніж реальна команда господарів протягом більшої частини зустрічі.

У якийсь момент першого тайму на поле вибіг собака — йому б радше дали футболку й випустили в основі, бо принаймні він показував бажання боротися.

Сам рахунок матчу абсолютно не передає того, що відбувалося на полі.

Шотландці завдали 25 ударів проти дев'яти у суперника, і 10 з них потрапили у ціль — тоді як у господарів жодного. До вигнання Маккенни гості встигли торкнутися м'яча у штрафному майданчику Північної Македонії 37 разів, тоді як господарі в чужому штрафному — лише двічі.

У вечір, коли Ендрю Робертсон провів свій сотий матч за збірну, йому, мабуть, рідко доводилося грати настільки легко. Це була прогулянка — справжній розгром, якщо два голи взагалі можна так назвати.

На не найкращому полі й у стадіоні без особливої атмосфери (окрім гостьових фанатів, які, як завжди, галасували на повну), два голи цілком могли перетворитися на чотири, п'ять чи навіть шість. Для нової епохи шотландського футболу це був хороший вечір.

Команда грала яскраво, захопливо, але водночас і трохи нервувала глядачів своєю непродуктивністю. Амбіцій вистачало, а от реалізації — не завжди. Шотландці створювали момент за моментом, проте їм не вистачало того вбивчого завершального дотику, якого хотілося бачити частіше. Можливо, це прийде з часом.

Для головного тренера Себастьяна Поконьолі ця перемога стала справжнім полегшенням. Більше не буде розмов про пошуки першої переможної гри, зникне й та тиха негативна атмосфера довкола очікування результату. Тепер йому легше дихати напередодні матчу зі Словенією у вівторок на «Гемпдені».

Вечір мав особливе значення для ювіляра Робертсона, для Кірона Бові, який влучним ударом відкрив рахунок на початку гри й зняв напругу з команди, а також для Луїса Бінкса, Стівена Велша та резервіста Роббі Юра — усі вони вперше відчули не просто гру за збірну, а перемогу в її складі. Бінкс і Велш у захисті Шотландії виглядають цілком органічно.

Рішення, яке доведеться ухвалити Ганнону-Доаку

З перших хвилин здавалося, що для шотландців усе складеться вдало, і головним доказом цього став капітан команди, що діяв наче енерджайзер.

Робертсон почав матч на максимальних обертах. Удар на п'ятій хвилині, потім ще один, і ще, і ще. Чотири удари за 13 хвилин — за всі свої попередні 99 матчів за збірну він ніколи не завдавав стільки ударів за цілу гру, як цього суботнього вечора.

Загалом для шотландців усе почалося позитивно.

За 15 хвилин вони завдали шість ударів, і найкрасивішим із них став гол Бові. Олі Макберні трохи попрацював напередодні цього моменту — його особисте очікування гола триває, у нього вже 19 матчів за збірну без забитого м'яча — а далі долучився чудовий Біллі Гілмор.

Чи Гілмор грає на позиції «шістки» чи «вісімки»? Насправді він і те, й інше: задає темп, опускаючись углиб поля, і стає гострим пасером, коли рухається вперед — повноцінний футболіст на піку своєї форми.

Далі настав момент Бові. Його робота ногами впоралась із захисником, а точність удару — з голкіпером. Це був рідкісний приклад гольової майстерності, ще одне нагадування, що попри проблеми з реалізацією, у шотландців сьогодні доволі перспективна лінія атаки. Час і впевненість після цієї перемоги мають зробити їх ще кращими.

Бен Ганнон-Доак перевернув оборону Північної Македонії догори дриґом. Йому вкрай не вистачає ігрового часу в «Борнмуті», через що бракує гостроти та хватки у завершальній стадії. Його передачі завжди відрізнялися нестабільною точністю.

Але його природні дані справді захоплюють: швидкість, активність, кількість дотиків до м'яча, кількість створених моментів.

Він не давав спокою захисту Північної Македонії. Господарі врятувалися лише тому, що в одному епізоді він пробив повз ворота, в іншому — надто м'яко, а в третьому — втратив концентрацію. Він настільки мучив суперника, що навіть дав йому шанс вислизнути, проте сам став справжнім одноосібним шоу.

Варто пам'ятати, що йому лише 20 років. У нього ще багато років попереду і купа важливих матчів, але в клубі йому доведеться ухвалювати серйозні рішення.

Дві хвилини проти «Ліверпуля», 19 — проти «Реал Сосьєдад», вісім — проти «Брентфорда», одна хвилина проти «Ньюкасла» та «Манчестер Сіті». Єдиний матч цього сезону, в якому він вийшов у старті, — поєдинок Кубка Ліги проти «Лінкольна».

«Борнмут» — команда, куди непросто пробитися в основу, але йому потрібно більше часу на полі та можливостей для розвитку. Можливо, оренда у січні матиме сенс для нього, якщо клуб дозволить піти. Велике «якщо».

Цю ситуацію Ганнону-Доаку доведеться вирішувати самостійно — і це важливо не лише для нього, а й для збірної Шотландії.

Моменти продовжували виникати один за одним — потужний удар впливового Джона Макгінна, момент Бові, що виник завдяки майстерності Ганнона-Доака й залишився нереалізованим, і удар Маккенни у стійку ворот.

Другий гол шотландці забили з пенальті. Макгінн впевнено реалізував його і зрівнявся з Лорі Рейлі за кількістю голів за збірну в історії — 22 м'ячі і далі рахунок продовжується.

Після кількох не надто переконливих виступів цей гол, напевно, мав для Макгінна особливе значення — він змусив замовкнути тих, хто ставив під сумнів його внесок у гру команди, і повернув йому впевненість, якщо вона взагалі десь зникала.

Тепер у Поконьолі є фундамент, на якому можна будувати далі: три очки на додачу до сильного другого тайму в матчі зі Словенією тижнем раніше, нові гравці, агресивний стиль гри і певний запал у команді. Північна Македонія грала безпорадно, але це вже не має значення — суперника здолали без особливих зусиль.

У цій серії футбольних «спринтів» залишився лише один матч із чотирьох запланованих — у вівторок на «Гемпдені». Є обіцяючі знаки, але попереду ще дуже багато роботи.